Що робити, якщо потенційний клієнт з обов’язкового аудиту застосовує неналежну концептуальну основу фінансового звітування

На практиці трапляються випадки, коли підприємство, фінансова звітність якого підлягає аудиту, не дотрималось вимог чинного законодавства щодо застосовних стандартів фінансової звітності. Особливо часто це стосується малих та середніх підприємств, які згідно закону зобов’язані застосовувати міжнародні стандарти фінансової звітності, але продовжують вести бухгалтерський облік та складати фінансову звітність за ПСБО.
Наприклад, згідно ст. 12-1 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами.

У разі необхідності проведення обов’язкового аудиту фінансової звітності таких підприємств виникає проблема щодо узгодження умов завдань з аудиту.
Зверніть увагу на п. 3, 4,6,18,19, А2-А9 МСА 210. Згідно з МСА 210 “Узгодження умов завдань з аудиту” завдання або продовження завдання з аудиту можливо лише тоді, коли узгоджено його виконання шляхом обґрунтування наявності передумов для проведення аудиту та підтвердження взаєморозуміння між аудитором та управлінським персоналом і, за потреби, тими, кого наділено найвищими повноваженнями, щодо умов завдання з аудиту. Передумовою для проведення аудиту є застосування управлінським персоналом прийнятної концептуальної основи фінансового звітування та згода управлінського персоналу і, де це доречно, тих, кого наділено найвищими повноваженнями, на передумови для проведення аудиту.
Якщо відсутні передумови для проведення аудиту, аудитор повинен обговорити це питання з управлінським персоналом та не повинен приймати запропоноване завдання з аудиту, якщо він визначив, що концептуальна основа фінансового звітування, яку слід застосовувати при складанні фінансової звітності, є неприйнятною, або не досягнуто згоди щодо визнання відповідальності управлінським персоналом замовника.
Звичайно, у тексті стандарту не описано конкретно наш випадок. Якщо законом встановлено вимогу щодо застосовних стандартів, вони, за відсутністю ознак, які б вказували про інше, вважаються прийнятною концептуальною основою для фінансової звітності загального призначення. Отже, застосування інших стандартів ніж вимагається законом, є неприйнятною концептуальною основою.
Законом про бухгалтерській облік та фінансову звітність визначено, що національні стандарти розробляються на основі міжнародних стандартів і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку, ними визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за МСФЗ та НП(С)БО в державному секторі).
Розуміючи, що застосування МСФЗ вимагає іншої кваліфікації облікового персоналу та внесення коригувань під час трансформації і першого застосування нових стандартів, деякі підприємства досі не знайшли часу та ресурсів для дотримання вимог щодо переходу з ПСБО на МСФЗ.
Але ми маємо розуміти, що складання фінансової звітності за ПСБО замість МСФЗ, якщо останні повинні застосовуватись згідно закону, спричиняє ризик того, що вона носитиме оманливий характер.
Факт невідповідності концептуальної основи не оспорюється з цього питання має місце загальний консенсус.

Проте у професійній спільноті є різні погляди стосовно можливості прийняття завдання. Деякі колеги однозначно вважають, що аудитор не повинен приймати завдання з обов`язкового аудиту фінансової звітності, складеної за НП(С)БО, якщо законодавство вимагає її складання за МСФЗ. Деякі аудитори вважають, що аудитор може прийняти завдання та виконати аудит фінансової звітності за ПСБО, при цьому повідомити замовника про невідповідність концептуальної основи, розкрити в примітках до фінансової звітності цю обставину, до аудиторського звіту додати параграф щодо обмеження використання, висловити думку із застереженням, негативну чи відмову від висловлення думки (залежно від обставин), або додати параграф з інших питань, в якому зазначити те, що недотримана вимога закону про подання звітності за МСФЗ.
Пропоную розглянути питання під іншим кутом зору. Згадаємо МСА 200. Під час проведення аудиту фінансової звітності загальними цілями аудитора є отримати обґрунтовану впевненість, що фінансова звітність в цілому не містить суттєвих викривлень внаслідок шахрайства чи помилки та надати аудиторський звіт і повідомити інформацію відповідно до отриманих результатів.
Складання фінансової звітності вимагає від управлінського персоналу застосовувати судження під час здійснення облікових оцінок, які є обґрунтованими за конкретних обставин, а також обирати та застосовувати відповідні облікові політики. Такі судження здійснюються в контексті застосовної концептуальної основи фінансового звітування. ПСБО та МСФЗ не є тотожними. Застосування МСФЗ потребує більших суджень тому облікові оцінки можуть суттєво відрізнятись. Для формування думки щодо фінансової звітності у аудитора скоріше за все може не бути основи для отримання достатніх відповідних аудиторських доказів та досягнення мети аудиту за результатами виконаних аудиторських процедур.
Отже, застосування неналежної (невідповідної) концептуальної основи фінансового звітування робить аудиторський ризик неприйнятно високим, унеможливлює отримання доступних аудиторських доказів та призводить до непрактичності виконання додаткових процедур.
І останнє. Стаття 14 закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” встановлює, що підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб’єкти природних монополій на загальнодержавному ринку та суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй веб-сторінці (у повному обсязі) та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством. Ув’язуючи вимоги статті 12-1 та статті 14 доходимо висновку, що від аудитора вимагається виконати аудит фінансової звітності, складеної саме за МСФЗ, а не іншої, тому аргументи колег, які вважають можливим за таких обставин виконати аудит фінансової звітності, складеної за ПСБО, м’яко кажучи, не доречні.
З огляду на вищенаведене вважаю тему закритою. Аудитору не слід приймати завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності, складеної за ПСБО, якщо потенційний клієнт зобов’язаний згідно закону вести бухгалтерський облік та складати фінансову звітність за МСФЗ.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.